Сьогодні нашим гостем є амбітний, молодий та успішний – Руслан Попович.
Руслан – юрист, що мотивує, керівник, що надихає. Людина, яка з власного досвіду знає, про високу рентабельність інвестицій в освіту (MBA у Wisconsin International University in Ukraine; Masters у Interregional Academy of Personnel Management; Internship у West London Business Collage) та роль наполегливості на шляху до успіху. Ну що ж, давайте дізнаємось, як формуються успішні й щасливі.
- Розумію, що тобі вже безліч раз доводилось відповідати схожі запитання, але все ж таки: як твоя спеціальність юриста допомогла тобі у кар’єрному зростанні?
Ще зі школи полюбляв відстоювати інтереси своїх однокласників перед вчителями, цікавився правознавством, тому з вибором професії труднощів не було – юриспруденція однозначно. В університеті багато уваги приділялось не лише вивченню законодавства, але й розвитку ораторства, навиків ведення дебатів, звертали особливу увагу й на манеру спілкування, спосіб подачі інформації. Думаю, саме вміння вести переговори, доносити свою ідею до співрозмовника, влучно аргументувати своє рішення чи позицію – є ключовими у моєму житті, професійному в тому числі. Власне ці вміння, стали мені у пригоді, коли на певний час, я змінив спектр діяльності з юридичного на сферу продаж.
- Що надихає тебе по житті і допомагає реалізовувати задумані проекти/мрії? Можливо, твій секрет успіху у позитивному мисленні чи принципі 10%?
«Люди, що читають книги завжди будуть управляти тими, хто дивиться телевізор» – ще в школі наголошували вчителі. Мабуть, це була одна з причин, моєї любові до книг, особливо книг з психології, менеджменту та економічної синергії. Книги, вони як люди – усі різні, у кожної своє завдання, смислове навантаження і кожна залишає свій слід у мисленні. Часом книги бувають доволі важкі для сприйняття чи потребують бекграунду. Одна з таких книг – «Люди, що грають в ігри» Еріка Берна. В основі праці лежить дослідження міжособистісних стосунків, в якому автор зазначає, що значну роль у створенні життєвого сценарію грають фантазії та казки. Ми несвідомо граємо в ігри, що часто лежать в основі стосунків. Признаюсь, дана книга суттєво вплинула на мене.
Книги – це спосіб перейняти досвід, і можливість уникнути помилок. З літератури черпаю мудрість, а натхнення з краси (усміхається). Краса навколо нас, потрібно всього лиш її побачити.
Люди. Люблю черпати натхнення з людей, з їх історій. Іноді просто читаю біографії цікавих мені особистостей.
Щодо секрету успіху – немає тут жодних таємниць, підтримка, любов та удача – ось мої компоненти успіху.
- Як вважаєш, успіх веде до щастя, чи щастя до успіху?
Щаслива людина – успішна людина. Щастя веде до успіху.
- Чи віриш ти у випадковості?
Випадковості (співпадіння) – найневипадковіші речі на світі. Випадковостями ми зазвичай називаємо те, що одразу не можемо пояснити (чому так?), однак з плином часу все стає зрозумілим і доступним. Коли трапляються неочікувані ситуації, або приймаються непрогнозовані рішення – варто задатись питанням «Для чого?»,а не «Чому?».
- Якщо говорити про людей, які тебе супроводжують по житті, ти якось намагаєшся будувати, формувати своє оточення чи це відбувається само собою?
У мене це виходить якось органічно і формується, швидше, само собою, ніж «сплановано». Люди, які не поділяють моїх переконань, цінностей, інтересів – вони з часом відсіюються, а спілкування зводиться нанівець. Особливий «статус» в моєму оточенні мають друзі. Друзі – це особливі люди, у яких, великою мірою, немає жодних претензій до мене, і які сприймають мене таким яким я є. Звісно без критики не буває, але за цю саму критику я їм щиро вдячний і люблю їх за це. Кажуть, що друзі – це люди, що гартуються часом і «критичними точками» – успіхом і невдачею (халепою) – саме такі в мене друзяки.
- Хочеться також дізнатись у тебе стосовно твоїх партнерських взаємовідносин, адже це далеко не просто. Чи є у тебе якісь правила взаємодії між твоїми партнерами?
Партнер – частинка (парт) чогось, що в сукупності створює щось єдине, цілісне. Так і в
компанії – кожен партнер вносить щось своє у досягненні спільної мети, налагодженні бізнес-процесів. Важливим при цьому є взаємодія, що базується на повазі та довірі.
На одні й ті ж речі можна дивитися по-різному. Не все що ми бачимо, є тим що ми бачимо. Саме тому, ми з партнерами максимально уникаємо конфліктів, хоча стимулюємо критичний підхід до ідей, пропозицій одне одного, адже в дискусіях народжується істина та новація. Коли наші думки не співпадають, ми керуємось принципом – «Інтереси компанії передусім», і приймаємо рішення, яке аргументовано є найкращим для розвитку та задоволення інтересів компанії.
- Окей, про твої партнерські взаємовідносини ми вже знаємо, а як щодо чогось особистого? =) Наприклад, про що мрієш?
Почуваюсь наче на конкурсі «Міс Світу», де на запитання про мрію часто відповідають «Мрію про мир у всьому світі». Але так, я хочу щоб знову настав мир в Україні, адже те, що відбувається в країні впливає на усіх і кожного, як на емоційному рівні так і на стані економіки загалом. Чим більше щасливих людей навколо, тим щасливіший і я. Мир – це моя глобальна мрія. Звісно, є ще й «маленькі» мрії, як от поїхали у відпустку в улюблені, мальовничі Карпати; бажаю й далі займатися улюбленою справою і розвивати компанію. Мрію про сім’ю, але як то кажуть – на все свій час. (усміхається)
- В контексті твоєї роботи, у тебе все розписано «похвилинно», а як з планування за межами роботи, якщо так можна сказати. Наприклад, чи ставиш ти цілі і завдання на рік, місяць?
Як юрист, люблю чіткість та прозорість. Раз в півроку аналізую свої досягнення, виконання поставлених(мою ж) завдань. Це дає можливість виявити свої «слабинки» і усунути їх, чи ба більше – зробити з них конкурентну перевагу. Люблю мріяти, часом найчудернацькіші бажання можуть реалізуватися, варто всього лиш пам’ятати, що немає нічого неможливого, є малоймовірне.
- Як щодо настанов нашим читачам?
Життя – це рух. Рух у всьому, отож не зупиняйтесь, продовжуйте рухатись, навіть якщо ці рухи падіння і взлети. Пам’ятайте – «Можливості бачить той, хто змінює фокус уваги».
Залишити коментар